Яскраві, як захід сонця, вразливі, як малі діти та ніжні, як перший поцілунок. Той самий: невимушений, найпалкіший. Та недовго це тривало. Ніжне сонечко, вже починало пестити наші втомлені тіла. Все вийшло, як і “бажалось”. Наші очі горіли від щастя, а можливо їх запалило те ніжне сонечко. Та ні, на наших устах палали посмішки, відверті, без жодних розчарувань. Ми хотіли цього і в нас все вийшло. Ми були відверті, без жодних сумнівів на невдачу. Ми зробили це. І це буде вічним, вічним в наших думках, серцях, душах…